Там, десь далеко, поза обрію краї, Де так невпинно протікає річка долі, Живуть з тобою мрії й задуми мої, Живуть в тобі, а не у нас, живуть в неволі,
Запал любові, радість та добро душі, Все це приносиш ти в життя буденне, Частинку цього, ти подарувала і мені, Яка зі мною крок у крок іде і "твердне",
Скажу я так - можливо привітання гріють душу,
Та це, хоча і щиро сказані, та все-таки лише слова,
Та як би не було, тебе я привітати хочу й мушу,
Бо ти цей рік така хороша, чемна дівчинка була.
Та є у нашому житті і набагато важливіші речі,
Які словами, хоч би і хотів, не можна передати,
Бажаю я тобі, щоб не було в житті твоєму холоднечі,
А головне, щоб ти зуміла істинну любов пізнати.
За що люблю тебе? за те що ти жива,
І не важливо, бачимось з тобою ми чи ні,
В моєму серці ти свій "уголок" знайшла,
Від цього так приємно й радісно мені,
А ще люблю, за те що ти завжди зімною,
В моїх думках, на серці та в моїй душі,
Я це життя прожити хочу тільки із тобою,
І лиш тобі одній готовий я писать вірші,
1 січня. В цей день, на світ появилась ще одна чудова людина, - це ти!
Таких людей не так уже й багато на нашій планеті, я радий що знайомий з тобою і хочу тебе привітати.
Розповім вам про село
Ну його і замело
Закурило всі хати
Хоч бери і все мети
Позакурювало ями
До самісінької брами
А тамойка на горі
Закурило всі стайні
Прийшла та "скрутная" хвилина
На нас всіх голод вже напав
Голодна ходить вся родина
І братець ходить, ловить гав
Нема вже сили ні косити
Трава вся сохне у строю
І сіно треба поносити
Воно гниє і а я плюю
Народився я на світ
Коло мене стояв дід
Я на нього подивився
А він з ніг звалився
Обернувся я назад
Тато з Мамою стоят
Подивився на кімнату
Й помочив у "памперс" вату
Ти хлопчино не сиди
До науки ся бери
Бо як ти ся не візьмеш
То з двоясами підеш
А якщо ти ся підтягнеш
То професором ще станеш
Будеш ти усе мати
І в долярах ся купати
Живуть у мене два коти
Вони з народження брати
В одного лапки є біленькі
А другий повністю сіреньки
Коли малі були вони
То полюбляли пироги
Тепер вони вже повзросліли
І пирогів би вже не їли
Усе життя ми рвемось до свободи, Не легкий шлях пройшли за ці роки, Бували радості моменти та незгоди, Це не спинило нас, ми ж козаки.
Боролись, боремось і будемо боротись,
За цілісну і незалежну, за рідну Україну,
Бо ми Сини її - ніколи не здамось,
За нашу Матінку, нехай і поки що руїну!