Як потоваришувати з грошима і стати багатим - Статті з інтернету - Статті - Новини статті та інше - Дрогобиччина. Наш район. Фендак
Раді вітати Вас на сайті: www.Fendak.at.ua                                              Реєстрація  Вхід  Вихід

Ви увійшли як Гість [Гости]. Нових повідомлень: 0
Меню сайту
Вхід в систему
Швидкий доступ
Пошук на сайті
Ресурси \ Сайти
Одна гривня
Одна гривня

Конвертер валют
FreeCurrencyRates.com

Радіо
Статистика

Яндекс.Метрика
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Швидкість інтернет
 Новини статті та інше
Головна » Статті » Статті » Статті з інтернету

Як потоваришувати з грошима і стати багатим

Кажуть, якщо хочеш дізнатися, як бог ставиться до грошей, подивись, кому він їх дає. Гроші люблять позитив, легкість, веселощі, драйв, вони йдуть до того, хто їх любить та витрачає із задоволенням. Гроші – це енергія, і тільки ми можемо наділити її позитивною чи негативною силою. Звідки взявся вислів «брудні гроші»? Для кого вони брудні? Звідки взявся цей бруд? Можливо їх тримали брудні руки? Чому фразу «гроші – це зло» можна, в основному почути від людей небагатих? Як вони змогли це встановити, не маючи грошей, не пізнавши їхньої сутності, не поспілкувавшись з ними? Це, щонайменше, дивно. Чому твердження «гроші – це не головне» чуєш в основному, коли зірвалася якась угода, пішов великий клієнт або просто не пощастило?

А вже установку про те, що гроші розбещують і псують людину, ми всмоктуємо з молоком матері. У всіх казках, споконвічно, негативний герой – гнобитель, багатий і злий. Позитивний – бідний і добрий. Наприкінці казки добро перемагає зло, і простий Івасик стає гарним і багатим, Попелюшка виходить заміж за принца й переїжджає жити до палацу, і казка… закінчується. Що буде далі – можна тільки здогадуватися. Яким стане Буратіно, потрапивши в Країну загального благоденства, як складеться життя бідного хлопчика, який потоваришував із «золотою антилопою», ми цього не знаємо. Можливо гроші не псують, а виявляють людину. Гідний проявляється у всіх своїх достоїнствах, а негідник і без грошей може зробити багато бридких речей.

Наші дитячі настанови щодо грошей і цінностей часто впливають не тільки на матеріальний бік нашого життя. У ранньому дитинстві однієї жінки стався випадок, що вплинув, як їй здається, на все її життя. Цій жінці було років п'ять, коли бабуся взяла її із собою в гості до своєї подруги. У тому будинку не було маленьких дітей і на видних місцях лежало безліч гарних дрібних речей, які так захопили дитину. Там були гребінці, ланцюжки, брошки та інше. Найбільше до уваги дівчинки припала велика брошка з багатьма блискучими камінцями. Вона вважала, що їх в ній багато, тому взяла і виколупала один камінчик. Дівчинку потім покарали, але вона не розуміла, за що. Її обвинуватили у злодійстві, і саме тоді вона зрозуміла, що брати те, що дійсно подобається, не можна. Це чуже!
Такий висновок зробила маленька дитина, а підсвідомість дорослого поширила його на інші сфери життя. Тепер, щоразу, коли ця жінка знайомиться із чоловіками, які їй дійсно подобаються, вона цурається їх, вважаючи себе невартою їхньої уваги. Щоразу, коли в магазині нарешті трапляється «та сама» річ, вона виявляється, чомусь, занадто дорогою, занадто яскравою, уже відкладеною тощо… 
Ми щодня чуємо безліч фраз щодо грошей: «Бідним народився, бідним і помреш…», «Немає чого надриватися, усе вже поділено…», «Я бідний але чесний…» тощо. Знаючи, що багаторазово повторена думка стає частиною внутрішніх переконань, продовжуємо повторювати це своїм дітям, бажаючи їм при цьому багатства й процвітання. Ми називаємо це реаліями життя, не помічаючи, що самі продовжуємо створювати таку реальність.
«Станеш багатим, будеш як Іван Іванович», вигукуємо ми, відчищаючи від бруду пальто, заляпане новим лімузином Івана Івановича. І не спадає на думку, що п'ятирічний син, який стоїть поруч, може зробити при цьому якісь висновки стосовно Івана Івановича, іномарок, багатства та й життя в цілому. Так наші діти пізнають світ.
Отже, з дитячими установками щодо грошей розібралися. Дозволили собі змінити своє ставлення до них, ну вже якщо не полюбити, то хоча б дружити з ними.
Як же знайти собі друга на ім’я «Гроші»?

Друг на ім’я «Гроші»
Як ми знаходимо друзів? Якщо нам людина подобається, ми робимо для неї щось гарне, прагнемо бути їй чимось корисним, допомагаємо. Ну а з грішми? Де і як вони в нас зберігаються? Їм затишно? Їм подобається їхній будинок, їхній власник? Чи буваємо ми задоволені, коли вони до нас приходять, або постійно перебуваємо в стані невдоволення їхньою кількістю?
На один з групових психологічних семінарів, присвячених ставленню до грошей, прийшов парубок. Зім'яті джинси, проста сорочка, витягнута трикотажна кофта. «Я багатий», – сказав він, засовуючи руки в кишені. У наступну мить його долоні були повні зім'ятих, старих купюр всілякої вартості й кольору. Ще хвилин п'ять він займався ревізією своїх кишень, щораз витягаючи все нові й нові пригоршні папірців іменованих грішми. Група заворожено стежила за його рухами.
Після підрахунку була виявлена сума, що перевищувала наявну на той момент готівку всіх членів групи разом узятих. Це були «кишенькові витрати» парубка. Для нього було нескладно заробити ці гроші. Парубок виявився талановитим біржовим трейдером. Його проблемою було зберегти гроші. Вони просто «бігли» від такого власника.
Як би складалися ваші взаємини з дівчиною, якби замість чашечки кави у ліжко і поцілунку, ранок починався з претензій, що вона мало приділяє вам уваги? А чим, по-вашому, закінчиться побачення, якщо запросивши дівчину в ресторан, ви забудете замовити столик і купити букет квітів? А ви, шановні дами, як гадаєте, скільки протриває ваш шлюб, якщо майже щодня, приходячи з роботи, ваш чоловік замість гарячої вечері виявляє на столі записку: «Приготуй що-небудь поїсти, любий! Я в салоні (або в подруги)».
Для вас уже все зрозуміло? Тоді беремо будь-яку свою проблему, пов'язану із грошима, і заміняємо слово «гроші» словом «любов». Сумно виходить, чи не так?
Як не дивно сексуальна енергія й енергія грошей – енергії одного порядку. Великий ловелас Джакомо Казанова довів це, винайшовши гру, що стала золотою жилою для всіх держав усіх часів – лотерею. Очевидно здатність кохати дає нам якийсь новий світлий погляд на світ, на що б не була звернена ця любов. 
Практично всі згідні з тим, що улюблену роботу робиш із легкістю й радістю. І чудово, коли така робота приносить гроші. Від людей, які знайшли себе в професійній сфері, рідко почуєш фразу, що гроші потрібно заробляти тяжкою працею. Для них це «легкі» гроші. Розуміння «легких грошей», як отриманих задарма, без витраченої на їхнє одержання праці, занадто обмежене. Стверджуючи, що гроші можуть даватися тільки тяжкою працею, людина не дозволяє собі одержувати їх легкими способами, які приносять задоволення й самоповагу. Такі люди не люблять і не поважають себе настільки, що вважають себе невартими одержання легких грошей. А людина, яка не любить себе, не може любити інших. Вона не здатна на це. Для неї й любов «дається тільки тяжкою працею», її, як і грошей, не вистачає!
Що ми робимо, щоб отримати кохання? Як мінімум просимо про нього. Хоча й це для багатьох буває непросто. А чи пробували ви коли-небудь просити грошей? Соромно? Я бідний, але гордий? А не соромно молодій, повній сил і здоров'я людині бути бідним?
У Європі й Америці, де імена благодійників носять школи, концертні зали, парки й навіть лавки в парках, добродійність – справа куражу й престижу, а донорів набагато більше. Зараз і в нас з'явилися люди, які вважають правильним привселюдно творити добро, і нам потрібно спокійно ставитися до думки про те, що відкрито повідомляючи про свої благодійні програми, вони роблять це заради горезвісного піару. Зрештою, це ще й піар самої благодійності, оскільки робити добро стає престижним.

Складна дорога інтелекту до багатства
Серед друзів у кожної людини обов'язково є геній з порожніми кишенями, побачивши якого спадає на думку: «Якщо ти такий розумний, чому ти такий бідний». Напевно ви запитували також самого себе про те саме при зустрічі з однокурсником, який колись списував у вас, а тепер заробляє більше. Це наводить на думку «горе від розуму» і «бідність від освіти».
Людина, чий портрет прикрашає бажану купюру, говорила: «У житті є троє справжніх друзів: стара дружина, старий собака та готівка». Хоча збагачення не було його головною метою, Бенджамін Франклін у знак вдячності фінансової сфери був увічнений на доларах. Однак не кожен може похизуватися, що гроші занесли його в список друзів.
Сучасні психологи спробували знайти істину, а також з'ясувати, чому рівень ІQ вище 100 не гарантує автоматичного зростання на банківському рахунку. Найдивнішим відкриттям було те, що немає залежності навіть між нагромадженнями грошей і потягом до них. Коли один з найбагатших людей світу Білл Гейтс публічно виступає, помітно, що про фінанси він говорить нудьгуючи, і щиро пожвавлюється, коли мова заходить про технічні новинки, немов мільярди – це побічний продукт реалізації його ідей. Якщо послухати Джорджа Сороса, то можна подумати, що його капітал був накопичений винятково в боротьбі з комплексом неповноцінності й бажання довести свою спроможність після принизливого звільнення з інвестиційної компанії внаслідок «профнепридатності», яке він болісно пережив замолоду.
Звичайно процвітаючим бізнесменам цікаво розраховувати схеми й придумувати стратегію, а фінанси – це засіб. Не мета. Умова для збагачення – відсутність жадібності. «Старі завжди радять молодим заощаджувати гроші. Це погана порада. Не збирайте п'ятаки. Вкладайте в себе. Я в житті не заощадив і долара, поки не досяг сорока років», – говорив Генрі Форд. Капітал має «ефект бумеранга». Потрібно його закинути – і він повернеться з прибутком. Інші інгредієнти рецептури фінансового успіху – винахідливість (куш зривають першопрохідники, як росіянин Вексельберг, чия компанія «Ренова» має місію – «реновація»). І завзятість (більшість багатих людей, як Трамп, хоча й розорялися, але не кидали справу). Є ще багато непізнаних нюансів, що дозволяють щасливчикам нарощувати мільярди, але над їхнім розкриттям ведеться робота. Проте добре відомі причини, що не дозволяють людям, які володіють талантами та інтелектом, одержувати хоча б заслужені копійки.
Можливо, якщо дійсно потрібні гроші, варто спробувати їх попросити? Наприклад таким чином: «Добродії підприємці! Необхідні кошти на навчання. Маю величезне бажання й сили допомагати іншим людям заробляти гроші й любов людей, ставити й досягати цілей, створювати індивідуальний стиль їхньої поведінки, способи мислення, займатися життєвим коучингом (lіfecoachіng)». Як знати, а раптом вийде. Давайте любити гроші, і на нашій вулиці проллється грошовий дощ.

О, дайте, дайте мені свободи. Фінансової!
«Коли до мене звернулися із пропозицією недорого продати кіносценарій, я погодився на цю суму, а мені потім люди, які купили його, зізналися, що розраховували виплатити гонорар утроє більше», – згадує генеральний директор одного з відомих маркетингових агентств. Але пояснює: «Для мене було важливіше, щоб поставили фільм. Я заробляю на іншому».
Люди втрачають багатство найчастіше там, де їх змушують зробити неправильний вибір. «Я не бажаю створювати гроші. Єдине, чого прагну, бути винятковою», – кокетливо говорила Мерлін Монро й, у підсумку всупереч всесвітній славі не зібрала багатств. Захоплених і талановитих людей заганяють у пастку, показуючи штучний вибір і загрози мріям. Це можливо, оскільки, багато з людей виростають з обмежуючими установками – «або-або». «Є цінності вище золота!» – так полюбляють говорити ті, хто прагне примусити нас працювати у свою користь без великої компенсації.
Сором зізнаватися у тяжінні до добробуту використовується в HR-технологіях як кар'єрна принада. Експерти стверджують, що найголовнішим фактором, здатним залучити й утримати топ-менеджера на позиції, є наявність цікавих, масштабних завдань і перспектив розвитку в компанії. Для топ-менеджера, який «за замовчуванням» має стабільний рівень заробітної плати й соціальних гарантій, найбільш привабливими є можливості самоосвіти й подальшого розвитку в рамках організації.
Психологи з Оксфордського університету шість років вивчали вплив різних видів заохочення на працівників і виділили шість типів особистостей. Перший тип – становить більшість (22%) – це «мисливці за бонусами», яких радує подарунок. «Домосіда» (20%) надихне дозвіл працювати вдома й додатковий вихідний. «В'язні» (17%) прагнуть до самореалізації та свободи творчості. «Мисливці за похвалою» (16%) задовольняються похвалою й фантиками у вигляді грамот. «Ініціатори» (8%) полюбляють підвищення повноважень і сфери діяльності.
Усім цим людям керівник може морочити голову словами про необхідність економії корпоративного бюджету. І не може він обманути тільки тип «матеріалістів» (19%), які чесно й відкрито віддають перевагу збільшенню заробітної плати, не відмовляючись від усього іншого. Це позиція переможця. Однак, зовсім непростий збіг, що серед людей, які прагнуть до матеріального блага без скромності, – переважна більшість керівників.
Якщо високопосадова особа заявить вам, що вона трудиться не заради хліба, вірте їй. Хліб у неї вже є. Вона працює за чорну ікру. Безумовно, і топ-менеджери, і керівники зацікавлені як у матеріальному, так і в нематеріальному стимулюванні. Однак, якщо для середньої ланки особливу важливість має розмір компенсації не нижче ринкової, наявність медичної страховки й забезпечення харчування, то топ-менеджер найчастіше сприймає солідний оклад і стандартний соцпакет як опцію, що є присутньою за замовчуванням і не обговорюється на співбесіді окремо. Тому дійсно може скластися враження деякої «байдужості» топ-менеджера до стандартного соцпакету. Однак, щоб утримати фахівця вищої ланки в компанії або зацікавити його новим місцем роботи, керівництво може запропонувати різні додаткові бонуси, навряд чи доступні звичайному фахівцеві.

Гроші не пахнуть
«Вони смердять!» – уточнив Макс Бакстон, найвідоміший парфумер. Він доповнив: «Нові гроші пахнуть папером, а старі – потом, жиром людських рук і продуктами життєдіяльності численних бактерій, що живуть у цьому середовищі». Це розуміння не заважає йому бути процвітаючим. Банківські картки можна протирати одеколоном. А для інших гроші мають віртуальний запах недостойного життя, якого не можна позбутися.
Ми часто не усвідомлюємо, наскільки наші переваги в грошовій сфері – це спізніле з'ясування відносин з батьківською родиною. Ці з'ясування виражаються в найширшому спектрі поведінки від реалізації батьківського розпорядження «ти в мене невдаха» до повторення застарілого сімейного сценарію «батьки були бідними, і нам несудилося».
Одні люди живуть зі спадковим посттравматичним синдромом радянського часу – «бути куркулем небезпечно, посадять і застрелять». Інші вважають, що порожнім гаманцем огороджують себе від втрати звичного середовища, напливу настирливих торговців, а також пограбувань, викрадень, шантажу, махінацій. Особистості з підвищеним рівнем тривоги побоюються ознак ситного життя, щоб не стати жертвою злочинців, чия увага постійно спрямована на соціальну групу upper mіddle. Це невірне уявлення про безпечну бідність. Соціолог Девід Філліпс із Каліфорнійського університету проаналізував 32 млн. свідчень про смерть і з'ясував, що в дні одержання допомоги по безробіттю смертність є вищою: грабежі та передозування косять навіть люмпенів. Але багата кримінальна хроніка і PR-скарги про складнощі у житті багатих людей роблять належний вплив, формуючи уявлення «нестерпності багатого буття».
Гроші використовують у рекламних кампаніях, де їм є місце, однак цим «інструментом» варто користуватися обережно – вони подобаються багатьом, але мало хто любить зізнаватися в цьому.
Психіатри з багаторічною практикою мають тренінгові програми – на одних вчать ходити босоніж по вугіллях, на інших – долати не менш сильний страх прагнення до благоденства через неправильне уявлення, що це непристойно і небезпечно. Крайній ступінь подібних емоцій «хрематофобія – острах доторкнутися до грошей». Є також острах змінити своє становище в суспільстві і викликати заздрість середовища. Хоча все це лікується, але на відміну від цілком традиційних клаустрофобій і агорафобій соціальні фобії часто не визначаються як такі, і трактуються як «моя життєва філософія – помірність».
Для того, щоб її подолати, можна навіть виконати вправу самостійно, заявляючи перед дзеркалом, щоб звикнути до власного голосу: «Мені потрібні гроші для професійного зростання! Я заслуговую на них!
Вони не перешкодять самореалізації і будуть сприяти багатому духовному життю!» А потім скажіть це вголос. І не другу на вухо, а партнерам, керівництву, суспільству. У відповідь на панегірики про несумісність професіоналізму і корисливості, процитуйте гуру маркетингу Філіпа Котлера: «Персональний та професійний брендинг у кінцевому рахунку спрямований на одержання грошей, і пов'язані з високою популярністю винагороди настільки привабливі, що незважаючи на часті заяви шукачів про безкорисливу любов до своєї справи на задньому плані все одно присутній фактор грошей».
Грошова фобія зникає, коли взнаєш, що помилкові установки нам прищеплюються навмисно – сьогодні основа рабовласництва чисто ідеологічна, а рятування від ланцюгів не загрожує нічим... Крім перемоги.
Експерти вважають, що фахівці, які володіють лише фінансовою мотивацією, насторожують як рекрутерів, так і роботодавців, але в цілому, кваліфікацію фахівця можна визначити по зарплатних очікуваннях і багато рекрутерів користуються цим.
Важливо правильно вибирати формулювання – не говорити «мені потрібні гроші через особисті проблеми», а позиціонувати себе «я як профі коштую дорого». Люди з високою самооцінкою, у тому числі фінансовою, також високо оцінюються навколишніми. Але за такий «базар» і торгівлю з роботодавцем потрібно відповідати. Можливо, саме цього і побоюються кандидати з комплексом неповноцінності, навіть якщо вони мають беззаперечні таланти.

Банкрутство ... як помста близьким
Якщо людина не може заробляти, іноді це результат витончених маніпуляцій навколишніх і її перекрученої реакції. На думку психологів, гроші – інструмент взаємин. Наприклад, один процвітаючий бізнесмен потерпав від низки невдалих угод. Партнери дивувалися: «З його мозком, досвідом, фінансовою освітою зробити такі помилки!». Таємниця крилася в його сімейних відносинах. Він звик, як і його батько, віддавати зароблене жінці, але його родина розпоряджалася бюджетом, викликаючи роздратування. Дружина наполягала на зміні звичної квартири поруч з офісом і на купівлі заміського будинку, що йому не подобався. Діти не хотіли вчитися і працювати: «Навіщо?! Батько і так постачає». До того ж наскочили родичі-жебраки і фальшиві приятелі, а старі друзі, що заздрять, залишили його. Підсвідомість бізнесмена, що залишався в душі м'яким інтелігентом і люблячим батьком, знайшла своє вирішення проблеми у втраті багатства, що вносило занепокоєння.
Ще один випадок – інший бізнесмен з тієї ж любові до ближніх мистецьки заважає дружині і дітям зайнятися оплачуваною роботою і не дає їм грошей сам. Він знижує їхню самооцінку постійною критикою і втручанням у кар'єру «із кращих переконань». Проте, залишаючись єдиним годувальником і контролюючи витрати, він щасливий бачити їх завжди вдома – «усі під контролем». Зовсім інший і більш заплутаний сценарій – кохана дружина провокує чоловіка на скандали, щоб витягувати з нього гроші в якості «компенсації за моральний збиток» (по Еріку Берну – типовий прийом у сімейних відносинах). Почуваючи залежність її капризів від його заробітку, він перейшов на менш оплачувану і відповідно більш легку роботу, де можна відпочити душею.
Ми потай використовуємо гроші в боротьбі за владу – у боротьбі з чоловіком, дружиною, батьками чи дітьми. Гроші для нас – спосіб виразити свої прагнення, виконати зобов'язання, помститися тощо. Таємна влада грошей пов'язує усіх нас – братів і сестер, молодих і старих – узами любові і заздрості, жалості і злості. У цій боротьбі сильніше страждає людина з тонкою щиросердною організацією. А товстошкірі амеби в штовханині біля каси дадуть фори вишуканому інтелектуалу, тому що «одноклітинних» не збити з мети.
Прислів'я «Якщо ти такий розумний, то чому ти такий бідний» скоріше виправдовує людей менш інтелектуальних, з високим доходом, що використовують інші, не менш важливі якості, як ділова хватка, уміння вести переговори, здатність переконувати, ініціативність, здатність швидко приймати рішення і відповідати за них».
Для багатства розвинутому інтелекту потрібні ще лідерство, вміння протистояти маніпуляціям, стресостійкість, комунікативні навички, вміння фільтрувати фальшиві установки суспільства і знаходити здорове оточення. І тоді від розуму буде не горе, а великий прибуток. У сучасних героїв зло перемагають гроші. 

 
Джерелоhttp://bystryi.at.ua
 
Категорія: Статті з інтернету | Додав: FV (03.12.2012)
Переглядів: 357 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
avatar
Copyright ПГ Бистрий © 2016
[Створити безкоштовний сайт на uCoz]